Пам’ятка

Речення — основна одиниця спiлкування. Воно може складатися iз слiв та словосполучень або одного слова. 

Речення — осмислене сполучення слiв. Воно висловлює закiнчену думку.

Види речень:

За метою висловлювання: 

• розповідні, 
• питальні, 
• спонукальні

За будовою: 

• прості, 
• складні

Пам’ятай!

1.У кiнцi розповiдних речень ставиться крапка:

Все навкруги яскраво-зелене та золоте вiд сонця.

2. У кiнцi питального речення ставиться знак питання:

Невже весна прийшла?

3. У кiнцi спонукального речення, залежно вiд iнтонацiї, ставиться крапка або знак оклику:

Євгене, ходiмо швидше. Люби свiй край!

 

Які бувають речення

Речення рiзнi бувають:

Якщо один пiдмет і присудок мають,

Простими їх називають.

Якщо ж у реченнi кiлька простих,

Що поруч стоять по росту,

Назвемо складним його — це так просто!

Пам’ятай!

Просте речення має одну граматичну основу, тобто один пiдмет i присудок.

Наприклад. Закiнчилося тепле лiто.

Простими реченнями називають і такi речення, якi мають у собi лише один головний член речення.

Наприклад. Свiтає. Ранок. Карпатськi гори.

Складнi речення складаються з двох i бiльше частин (речень), якi з’єднуються сполучниками i, а, що, але, щоб, тому що, бо, коли, як та iншими.

Перед словами, якi з’єднують частини складного речення, майже завжди ставиться кома.

Наприклад: Сонце всмiхнулося, i довге тепле промiння впало на землю. Важкi темнi хмари облягли небо, але на сходi ще виграє золотава смуга сонця.